Процес утилізації «побутового» скла починається з правильної організації процесу збирання використаних виробів. У країнах західної Європи цю проблему фактично вирішено. Тільки в Німеччині обладнано спеціальними контейнерами для склотари понад 97 % прибудинкових територій. В нашій країні ці заходи тільки почали застосовуватися. При утилізації скла надається перевага технологіям, які не мають шкідливого впливу на навколишнє середовище та є енергоощадними.
Економічно вигідне використання склотари передбачає послідовний збір і сортування використаного скла за кольором. Потім у процесі вторинної переробки проводиться грубе ручне сортування, під час якого відсортовуються нерозбиті пляшки або інші пакувальні матеріали. Подальша підготовка полягає у механічному різанні, просіюванні, а також використанні сортувальних установок з системами оптоелектронного розпізнавання і сортування сторонніх мінеральних речовин та поділу скла за кольором.
Використання склотари забезпечує економію до 25 % енергії, потрібної для переробки вапна, піску і соди як первинної сировини під час виготовлення скла. Також застосовують процеси плавлення та збереження гомогенної структури скла. Виготовлене з вторинної сировини скло повинне мати високий ступінь чистоти. Сторонні речовини в розплавленому склі можуть ускладнити технологічний процес, зокрема, йдеться про наявність кераміки, каміння, фарфору, металів, паперу, глини, хімічних сполук, барвників та пігментів, особливо в білому і коричневому склі, а також дрібної крихти з частинками, меншими ніж 4 мм.
Так, наприклад, за даними австрійської компанії BT-Wolfgang Binder GmbH, в наш час, залежно від кольору скла, частка переробленого скла під час виготовлення нових виробів досягає 90 %. Згідно з німецькою статистикою, частка вторинної сировини в білому склі становить до 70 %, в коричневому – до 60 %, в зеленому – до 95 %.